Сторінки

четвер, 27 грудня 2012 р.

Органайзер+блокнот

Привіт!
Сьогодні покажу органайзер для спиць і гачків та блокнот.
Все шилось для мене коханої )))) Надоїло шукати по всій квартирі спиці і гачки, вони ж живуть своїм життям і коли треба їх знайти нереально...тепер така краса- все в одному гарному футлярчику і головне їй знайти легко та швидко.Зручно брати з собою, бо нічого не загубиться!
Блокнотик магазинний, а обкладинка моя)))) хотіла спробувати пошити.


неділя, 23 грудня 2012 р.

Велюровий блокнотик

Пивіт!
А я сьогодні з блокнотиком, робила його на подарунок, для дуже доброї знайомої, яка дуже часто балує мою Евелінку подарунками. Тепер прийшла моя черга, а головне натхнення і я планую ще один подаруночок до Нового Року.
Блокнотик велюровий і дуже приємний на дотик, формату А5. Це моя перша робота в стилі шеббі, ой не знаю чи все правильно, але результатом задоволена))))


пʼятниця, 14 грудня 2012 р.

Осінні наречені))))

Нарешті добралась до своїх закромів і покажу парочку весільних зайчиків.
Цю парочку мені замовили на подарунок нареченим, як на мене це дуже гарний подарунок, я б свій ну дуже тішилась)))
Наряд нареченої і жениха повторює одяг молодят.Сукню шила по фото , ох як же я старалась передати всю красу сукні))) 
 Молодята, як мені сказали, лишились задоволені чим я тішусь безмежно!

середа, 12 грудня 2012 р.

Новорічні зайчата!

 Ура!!! До нас прийшла чудова зима з гарним сніжком і морозцем, ну просто казка....
Так і хочеться вернутись в дитинство і гуляти, кататись, кидатись сніжками...ліпити сніговиків....
Поки до шиття в мене натхнення нема, то буду по трошки виставляти свої роботи, бо так багато не показала. 
А ще я змінила шапку блогу - це моя перша така робота.Дуже хотіла змін-але все не наважувалась. Ну що вийшло судіть самі-але я дуже задоволена)))

Ну і ще покажу пару зайчиків-новорічних, іграшки я шию чуть більше року, а активно десь з минулої весни то це мої перші в такому святковому стилі. Поїхали вони від мене до Києва в рукодільний магазинчик, тому долю поки їх не знаю, але сподіваюсь нові "мама" чи "тато" залишаться задоволені)))


понеділок, 10 грудня 2012 р.

Наш перший раз на ковзанах!

В нас сьогодні велика подія - Евелінка вперше стала на ковзани і досить успішно!Сьогодні їх тільки купила, а як доня побачила, то зразу закричала, що хоче кататись, навіть не знаю як вона зрозуміла і звідки знаю, що на них катаються :))))).Ну я довго не думала і замість обіднього сну ми пішли обкатувати ковзани!
 Все пройшло досить вдало Евелінка сама стоїть, ходить за одну руку, правда я щось не знаю як пояснити їй, як треба самій відштовхуватись, але як на перший раз то все було супер! Катаємось на сніжку, але я вже мрію про наш перший похід на льодову арену, але поки будемо вчитись на сніжку,поки зима нас радує!





субота, 8 грудня 2012 р.

Читати всім і обов"язково!

"Выбрось все, что не работает

Выбрось все, что не работает. Прямо сейчас. Вот возьми и неси в мусор.
Например туфли, в которых ты спотыкаешься, неудобно в них — в топку!
Наушники, в которых одно ухо барахлит, а так еще ничего — туда же. Вместе с умершими колонками.
Тарелку от старого сервиза, в которую даже печенье не положишь — такая она дурацкая. Выставь у подъезда, вдруг кому-то счастье.
Листик с диетой на дверце холодильника (не смешно!!!)
Ежевечерние разговоры по телефону, когда она тебе: «Ну ты представляешь, какой ужас!» — а ты: «Угу! Конечно!» — а сама в это время переминаешься с ноги на ногу, потому что несмотренный Хаус и ты некупанная в ароматной ванной после тяжелого дня. А у нее каждый день ужас — зачем оно тебе?
Слова утром: «Еще пять минут!» — таймеру на мобильном пофиг. Или вставай вовремя, или ставь время для себя, а не «по совести». Не работает!!!
Манеру тереть глаза, когда они накрашены (или не крась, или не три! Глазам же больно!)
Переживания по поводу того, все ли ты за сегодня успела сделать идеально (nobody is perfect — на холодильник вместо диеты!)
Сожаления о прошлых поступках, отношениях, о выборе, сделанном когда-то… Сожаления — к черту! Все правильно. Что бы там ни было, это было единственно верное решение для тебя тогдашней, в той конкретной ситуации. Никакого раскаяния, только опыт и благодарность.
Раздумья о том, «а что, если бы…» — или делай, или не думай. Попробуй — понравится — иди дальше. Каток, японский язык, познакомиться с кем-то, новую работу, изменить стрижку, сходить в театр и пр. Прямо завтра — хотя бы что-то одно, а? Вместо раздумий, которые отменить.
Привычку всегда по несколько раз извиняться. Достаточно одного искреннего «прости», если есть причина. Все остальное — лишнее, балласт.
Кофты, платья, джинсы и прочую ерунду, которая тебе не идет, не нравится, старит, полнит и т. п. Никаких дач!; В утиль!; Ты себя не на помойке нашла, ходи всегда красивой!;
«Чемоданные отношения» — когда нести тяжело, а бросить жалко. Руки еще не отваливаются? Решись наконец-то, и перейди на элегантные кейсы с такими колесиками, которые сами собой едут ко всеобщему удовольствию. Красиво, легко, комфортно, надежно. Метафора понятна?
Остатки косметики, ненужные лекарства, баночки-скляночки — долой. Ты заслуживаешь только лучшего, свежего, классного. И самое главное — здоровья и красоты.
Обещания «как-нибудь пересечься», написать, сделать, занести, купить, и т. п. — если оно висит дольше недели (ну двух, ладно!) и никто не умер, видимо, не надо. Лишнее. Вычеркиваем.
Слова «я не умею» или «я в этом не разбираюсь» — не работают. Разбирайся, учись, умей, или плати тому, кто умеет. Ты же не комплексы в себе выращиваешь, а стараешься себе облегчить жизнь, правда?
Воспоминания, от которых слезы на глазах и руки трясутся. Если есть, выбрось. Вернутся — еще раз «delete». Нечего тебе жизнь отравлять! Было да сплыло!
Манеру всегда уступать, «быть хорошей девочкой», тихо помалкивать, даже когда тебе что-то очень сильно надо, но «что люди подумают» — рви с корнем. Говори, проси, комментируй, высказывайся, вежливо и тактично, но по-своему и о своем. Хорошие девочки попадают на небеса, а плохие — куда захотят.
Страх состариться, боязнь нового, сомнения в своей красоте и привлекательности, неверие в свое счастье — в плотный пакет, сжечь и пепел по ветру. Не работает: не помогает, а только мешает жить по-человечески.
Поломанные дверцы и ручки — вместе с кухней, плитой, чайником и пр. Чинить дороже. Выброси — скорее купишь новое, такое, как нравится.
Привычку проводить много время в интернете — прямо сейчас брось.
Пройдись, подыши, посмотри, почувствуй.
Это живое.
Это работает."
Автор: Ирина Дыбова, лайф-коуч.

понеділок, 3 грудня 2012 р.

Tilda - ангел надії..

Привіт! Вітаю всіх з початком зими! Поки сніжка в нас не густо, а так хоооооочеться...порадую хоч таким штучним, нехай додає нам зимового настрою)))
(Як додати сніжинки можна глянути тут)

Перший день зими я зустріла і відсвяткувала дуже гарно, ми з Евелінкою були на святкуванні дня народження однієї дуже гарненької мамусі, яка чекаю на свою другу лялюську!
Я давно планувала пошити "вагітну" Тільду, але все якось не було для кого і коли мене запросили на день народження, то я навіть не роздумувала!
Лялечка вийшла дуже ніжна і тендітна я хотіла її "зарядити" спокоєм, ніжністю, тендітністю, щоб останні місяці вагітності були саме такими і мамуся як найбільше насолоджувалась таким прекрасними, чудовими та неповторними моментами вагітності.
Лялечку, я як завжди дошивала в останні момент, минулий тиждень в мене вийшов досить насичений у творчому плані, тому фото я робила уже на святкуванні.

неділя, 18 листопада 2012 р.

Daniel

Всім привіт! Сьогодні покажу ще одного зайчика на осінній прогулянці. Фотосет зайчику робила знов Танюшка Михно, ми зібрались на фотопрогулянку з нашими дітками, а коли я витягла зайчика, то Таня взяла його в свої умілі руки, чому я дуже тішусь!!! Вже подумаю брати її своїм штатним фотографом)))))
На знак подяки вирішила назвати зайчика ім'ям її синочка Данилка і получився - Daniel. Думаю йому дуже пасує ;-)

середа, 14 листопада 2012 р.

Блокнотик "Перший рік життя Юрчика"

Привіт! Сьогодні покажу чудовий набір, яким мені замовили на подарунок маленькому хлопчику Юрчику і поїхав він аж у Голандію!
Блокнотик не простий у ньому будуть зберігатись перші найцінніші моменти життя малятка!
Така маленька історія першого року життя з фотографіями , відбитками ручок та ніжок, першими зубкам, словами, кроками та ще багато-багато всього цікавого...
Сінгонамисто буде служити, як прикрасою для мами так і забавкою для Юрчика. А брошка ведмедика-амігурумі гарно прикрашатиме і доповнить образ!


субота, 3 листопада 2012 р.

Блокнотик для Галюсі

Я дуже люблю робити подарунки близьким та друзям своїми руками і цього разу робила блокнотик своїй подружці на день народження.

 Мені дуже подобається тканина, чудовий фіолетовий колір з набивкою...я мала лиш кусочок такої і якраз вистачило на обкладинку, тому блокнотик буде тільки в одному екземплярі ))) З декором я теж довго не мудрувала: квіти, перлинки, мереживо, та вишукана незнайомка....красиві дрібнички, які так любить Галя....


З фотографіями мені допомогла Тетянка Михно, за що їй велике дякую і цьом)))


неділя, 21 жовтня 2012 р.

Тендітна Софі

Цю красуню замовили на подарунок маленкій дівчинці !  Побажання було тільки одне, щоб була дівчинка і дуже красива. Зайку я шила довго (дуже довго!!!), кілька разів міняла образ, бо все ніяк не виходило те, що хотілось, добре що часом я не було обмежена))) І ось вийшла така ніжна і тендітна Софі.



вівторок, 25 вересня 2012 р.

Розалі

Ось таку дівчинку, я пошила на днях! Замовлення було ну дуже терміновим за 3 години я мала віддати його. На щастя я мала майже готового зайчика, але потрібно було ще дещо доробити і дошити, а головне сфотографувати свою роботу!
В такі моменти час ну просто летить! Чесно думала, що не встигну, бо саме такі незначні на перший погляд дрібниці, забирають найбільше часу. Але я ВСТИГЛА і зайка Розалі, поїхала на дівішнік до майбутньої нареченої.

неділя, 23 вересня 2012 р.

Блокнот для Тані.

Сьогодні покажу блокнотик. Я його зробила і подарувала на День Народження подрузі Тані,. Вона ще давніше казала. щоб хотіла мати такий блокнотик і я скористалась нагодою!
Формат А5 досить великий, буде в ньому зручно вести записи. 
Використала натуральні матеріали, мереживо, перлинки.


пʼятниця, 21 вересня 2012 р.

Жорік.

Настала осінь, а з нею прийшли довгі холодні дощові дні, тому маю можливість, а головне бажання показати свої роботи, які вже давненько від мене переїхали у нові сім"ї!
Сьогодні покажу зайчика, дала йому ім'я Жорік. Такий гірчичний зайчик!
Мені подобається шити одяг, який знімається, мабуть в дитинстві не награлась в ляльки.
В цього зайчика знімається жилетка і кепка.

понеділок, 23 липня 2012 р.

І ще одна парочка наречених

Хоч і показую цих зайчиків другими, але насправді - це моє перше замовлення весільних зайчиків.Вони вже давненько зіграли свою роль, просто я дуже лінуюсь показувати свої роботи, донечка стає більшою, уваги теж хоче більше тай на творчість дуже мало лишається часу.


понеділок, 11 червня 2012 р.

Брюнетка Vika

Ось така нова лялечка вже давненько мешкає в нашої маленької подружки! Мені її "замовили" одразу після Брі. яку я пошила для своєї красуньки!
Дошивала її буквально в останні години перед святкуванням дня народженя Анічки, фото вже робила на святі =)))
Лялечка вийшла дуже серйозна, така як Анічка (вона в нас ну дуже серйозна дівчинка!!!)
Їм"я теж виьирала маленька красунька!

четвер, 7 червня 2012 р.

Материнство - як одне з найважливіших покликань Жінки


  У першу чергу, покликання жінки в тому, щоб бути матір'ю. Дуже часто жінка після народження дитини знаходить свою нішу в професійному плані. Просто тому що реалізація жіночої природи вже відбулася.Бути може, це звучить безглуздо і банально, але такими нас створив Бог. Можна подивитися в дзеркало і переконатися - що він все продумав для того, щоб ми були матерями. Жоден чоловік не може виносити дитину і вигодувати його грудьми. Але практично будь-яка жінка - може.Я не розумію і, напевно, ніколи не зрозумію тих, хто свідомо уникає материнства. Чи не відчувши цього, не можна відкидати. Як можна відмовлятися, наприклад, від манго, якщо жодного разу його не пробувала? Чи можна говорити, що Кариби - це нудно, якщо там жодного разу не була? Чи можна заявляти, що ні за що не буду народжувати, якщо жодного разу цього не робила?
          Я знаю дуже багато матусь, які не хотіли дітей. Але коли дитина прийшла в їхнє життя, вони змінили свою думку.Коли вже «пора»?Ми, сучасні жінки, відсунули свою пряму функцію в самий кінець. І заробляємо гроші, квартири, машини, дачі. Потім, коли годинник цокає все голосніше, років до 40 народжуємо свою першу дитину (якщо дай бог, ще вийде).Або взагалі не народжуємо. Є в мене такий приклад - жінки, яка свідомо відмовилася від дітей. В результаті - зараз їй 80. І вона дістала всіх родичів. Вона намагається няньчити чужих онуків, і дуже лається, коли ті не називають її бабусею. Вона хоче всіх виховувати, але її ніхто не слухає. Вона не здатна нікому служити і терпіти, і за це її не люблять. І вона нікому не потрібна і безмірно самотня. Хоча у свої 30 і 40 - вона була впевнена, що це правильно.Пробачте мене за такий приклад, але, наприклад, собаківники знають, що собака повинна народити - хоча б раз. Інакше вона стане сварливою мегерою.
        Чому складніше народжувати дитину пізно:
- Чим ми старші, тим складніше підлаштувати своє життя під нічні чування та позбавлення волі - вже є звичка «жити так, як я хочу»
- Швидше за все, дитина залишиться єдиним - тому що або у нас не вистачить здоров'я, або сил і бажання мати другу дитину
- Виходячи з його єдиності, ми починаємо дуже сильно трястися над ним - тому дитина не отримує дитячих радощів начебто плавання в калюжах (простудішься!), лазіння по горах (упадешь!) і звикає бути надмірно опікуваним. Тобто стає несамостійним. Це не вирок, це найбільш частий випадок.Ще одна сторона гіперопіки - заліковування дитини з будь-якого приводу. Чхнув - відразу ліки. Невелика висип - ліки від алергії. Температура 37,5 - антибіотики. В результаті організм не вміє справлятися з оточуючими умовами. Його власний імунітет знищений. А заодно - посаджена печінка, почалися алергії, є залежність від ліків.

         Звичайно, є багато переваг такого погляду на життя:
Ти нагулялася, напутешествовалась, натанцювалися (тобто якийсь час ти не будеш цього хотіти)
Ти більш усвідомлено підходиш до материнства і готуєш йому 4 різних супу в день
Ти вже заробила собі квартиру, машину, кар'єру.Але якщо порівняти ці плюси і мінуси - які з них стратегічно важливі, а які хвилинні?

 Що важливіше для дитини - 4 види супу в день або свобода? І за що він дійсно буде вдячний?Я не говорю про те, що народжувати треба відразу в 18 років, у всьому потрібен розумний підхід. Тим більше, що не всі зустрічають батька для майбутніх дітей в 20 або в 25. Але коли батько для дитини вже є, то чому ні?Ні, тому що немає квартири?Або машини? Або заощаджень? А якщо їх ніколи не буде - значить, ніколи не народжувати?Я знаю чудову сім'ю з двома дітками, які живуть в орендованій однокімнатній квартирі. Але вони по-справжньому щасливі. Їхні діти дружні, піклуються одне про одного. Батьки також дуже добре ладнають.Та що далеко ходити за прикладами - у нас теж немає свого житла. Уже чотири роки, як немає. Але хіба це привід для того, щоб відмовитися від материнства?Так, з дітьми складніше зняти квартиру - багато власників не хочуть маленьких мешканців.Так, потрібно змиритися з тим, що з'їжджаючи з квартири, доведеться зробити якийсь косметичний ремонт - переклеїти розмальовані шпалери і замазати укоси.Так, з дітьми складно переїжджати з місця на місце. Але для мене їх поцілунки, посмішки, спільні ігри і успіхи компенсують все це з лишком.
         Свого старшого сина я народила в 24 роки. Молодшого - в 28. І мені хочеться мати багато дітей - хоча б трьох. Затишок будинку для мене вимірюється не квадратними метрами на душу населення, а теплим спілкуванням на кухні за чашкою чаю і дитячим сміхом.Ні, тому що потрібно будувати кар'єру?Я не впевнена, що жінка може бути щаслива, не маючи дітей. Кар'єра не може замінити радість материнства. І жертвувати заради неї найважливішим у світі я б не стала. Та й не те що б не стала б, а не стала насправді.Я влаштувалася на роботу після закінчення інституту і була шалено щаслива. Тоді я повторювала собі, що ніяких дітей років п'ять. Встати на ноги, обзавестися житлом, помандрувати, зробити кар'єру. Був момент, коли у мене була затримка. І я тремтячими руками купувала тест в аптеці. Ми переглядалися з тоді ще майбутнім чоловіком - що будемо робити, якщо раптом.І чоловік сказав - народжувати! А мені було так страшно - адже я обіцяла своїм роботодавцям (ну не нісенітниця чи - як таке можна обіцяти) не народжувати в найближчі два-три роки. Тест був негативним. Але чомусь я не відчула полегшення тоді. Я засмутилася.Напевно, тоді прийшло усвідомлення, що через десять років уже не мали б значення жодні обіцянки та роботодавці. І дитина - найважливіший шматочок життя. Ось вона - стратегічна важливість.
          Наш перший син був зачатий у весільній подорожі. Ми вирішили не відкладати його народження - і я анітрохи не шкодую про це.За час моєї вагітності і перші два роки життя Данила відбулося багато подій - не всі з яких було легко сприймати як позитивні. Ми втратили свою квартиру, виявилися у великих боргах, потім переїхали в інше місто, моталися по знімних квартирах. Але жодного разу ми не пошкодували, що тоді вирішили запросити в свою сім'ю малюка.Так, без нього могло бути простіше і дешевше - можна було знімати менші квартири, більше заробляти, простіше було б переїжджати і подорожувати. Але навіщо без нього, коли можна з ним?Ми з самого народження всюди беремо його з собою. Це, звичайно, більш клопітно. Другий син у нас і зовсім росте в дорозі - йому ще немає року, а він вже де тільки не був.Я і зараз вибрала б сім'ю - адже в довгостроковій перспективі це виявилося вигідніше. Чим робота з 9 до коли піде додому шеф (який не любив взагалі йти додому). Або колектив, в якому у кожного були свої конфліктуючі з іншими інтереси. І оклад в цілих п'ять тисяч рублів.Зараз у мене є коханий чоловік, який забезпечує сім'ю. Хобі, що приносить копієчку і багато задоволення. Діти, які постійно змушують рости і приносять ні з чим не порівнянне щастя.Робота зі своїм егоїзмом
             Народження дитини - це завжди робота зі своїм Его. З цього моменти ти вчишся віддавати себе всю маленькому беззахисному суті. Ти не можеш надовго йти - бо годуєш його грудьми. Ти не можеш так же подорожувати - тому що йому не скрізь можна. А без нього - не хочеться.Людське Его - безмірно. Кожен з нас всередині себе - маленький Наполеон. Який вимагає поклоніння і покори. Тому нас дратує, коли все йде не так, не по-моєму. Тому ж ми весь час переробляємо одне одного.І коли ми стаємо мамами, нам доводиться розлучитися з Наполеоном всередині себе. Може бути, на час, може, назавжди.Ми підлаштовуємося під його режим, під його потреби. І це кращий урок служіння, який дарований нам природою. Це відбувається природно - ми годуємо дітей своїм молоком, заколисує на ручках, вчимо ходити, моєму попу.Для мене найцікавіше в тому, що з другою дитиною робота з Его збільшилася в кілька разів. Адже тепер поки відтирати пластилін зі стола, який розмазав старший, маленький дотягується до столу і розливає йогурт. А поки прибираєш йогурт, старший поливає квіти. І цей процес нескінченний. У ці моменти я згадую Стівена Кові та його 9 дітей. Яка нескінченна школа життя і служіння І коли багато етапи вже пройдені зі старшим, це починає знову відбуватися в моєму житті  Знову вивернуті навиворіт шафи, знову зламані телефони, знову нічні гуляння. Вже звикла знову бути більш мобільною, звикла до самостійності сина, до його розумності - і все заново.
          Діти - наші Вчителя. Саме вони вчать нас працювати зі своїм егоїзмом - і на рік, і в 5 років, і в 15. Іноді я згадую, як нелегко часом було зі мною моєї мами (і зараз іноді буває), і думаю, скільки ще в мене попереду. Нескінченна школа служіння і безкорисливості.Розкриття жіночностіМайже всі матусі знають такий ефект, як гніздування. Він активно проявляється перед пологами і є сигналом, що скоро все станеться.Щось подібне відбувається з життям жінки, коли вона стає мамою. Після народження дітей ти чомусь починаєш любити якісь жіночі заняття. Варити супи, в'язати, шити, вишивати.Це як ніби ти підключаєшся до егрегор (вже вибачте мене за це слово) жіночності, і починаєш отримувати звідти енергію. Можна навіть сказати, що пологи-це якась сакральна ініціація жіночності. Причому жіночності в розумінні «берегині домашнього вогнища».І ось ти виявляєш себе на кухні, з захватом відтирають сковорідку і готовящую перше, друге і третє. Хоча ніколи раніше не любила готувати. А тим більше - мити каструлі.Ти можеш також захотіти шити або плести гачком. Шити клаптеві ковдри. Або прасувати сорочки.Гострі кути твого характеру стають більш м'якими, тіло - приємно округлим в потрібних місцях ...Ти раптом стаєш красивіше - особливо, пропрацювавши своє Его і переставши нити про тяготи материнства. Навіть після безсонних ночей з синцями під очима - ти світишся зсередини Материнської Любов'ю і Жіночністю. І це неймовірно чудово.І особисто для мене немає нічого красивішого вагітної жінки, яка чекає свого бажаного й улюбленого малюка.Розкриття талантівНародження дитини змінює цінності, цілі, світогляд. Абсолютно все. І ти можеш раптом почати малювати. Або фотографувати. Або писати. Щось відбувається всередині, щось змінюється. І відкриваються таланти, здібності.Ти наче успішно пройшла перший рівень гри, і отримуєш доступ до наступного. І бачиш уже, який внесок ти готова зробити в цей світ. Причому все відбувається саме - мозаїка складається без твого активної участі. Знаходяться люди, речі, території.Одна моя знайома після народження старшої дитини стала фотографом. Тоді все трапилося фантастично - хтось подарував їй свою зеркалку і понеслося. Талант у неї дійсно величезний. І зараз вона - один з кращих дитячих фотографів. При цьому - вже двічі мама.Чи це не найцінніший дар, який приходить нам разом з дітьми?Я бажаю кожній Жінці пізнати це неймовірне Щастя - Бути Мамою.

Жінка в стресі - впізнати і знешкодити!


Жінка в стресі - впізнати і знешкодити!

Ці статті взяті з форуму  http://mamka.info
Posted on 13.07.2011 by Ольга Валяєва

               Все наше життя складається з щоденного стресу. Погода, що оточують люди, близькі та колеги постійно перевіряють нас на міцність. Зупиняють, заважають досягти бажаного, не розуміють, порушують межі і так далі.Такий цей світ - і раз ми в ньому живемо, то важливо пристосуватися. Як же жінці справлятися з усіма переживаннями і труднощами звичайному житті? Як зрозуміти, наскільки глибоко в нас сидить стрес?
- Як стати стресостійкою?
- Як надихнути чоловіка вирішувати проблеми сім'ї?
- Що ми зазвичай робимо?

      Жінку в стресі дізнатися легко. Вона дуже багато робить і нічого не встигає. Їй потрібно і це встигнути, і ось це, а ще туди ... Проблем багато, не розірватися. І в очах її - суєта і паніка.Жінка в стресі - небезпечна для оточуючих. Вона може не тільки заколивав своєю активністю, а й замучити докорами. «Ось я бігаю, а ти чому сидиш?». Крім того, така жінка заганяє в стрес і всіх своїх домашніх. Особливо чоловіка.
      Що в цей час зазвичай робить її чоловік? Швидше за все, сидить на дивані біля телевізора, або за комп'ютером. Точно не рветься допомагати, вирішувати проблеми і заспокоювати. Якщо, звичайно, він не є шанувальником Руслана Нарушевич або Олега Торсунова - тоді він, швидше за все, може правильно відреагувати на бурхливу активність дружини.Але таких чоловіків дуже мало. І навіть ті з них, які знають, що потрібно робити, не завжди здатні це згадати у момент стресу. Коли дружина починає носитися колами по квартирі, природна реакція чоловіка - забратися з її шляху. На диван ...На даний момент правильна реакція на стрес для мене - найслабше місце. У складній ситуації у мене в енном місці з'являється моторчик. І я починаю носитися як заведена. І головна думка: «АААААААААААААА!!! Я нічого не успевааааюююю!! ». Мені відразу хочеться встигнути за день вирішити всі проблеми і ситуації. Сходити сюди, з'їздити туди, поговорити з усіма ...І звичайно в цей же момент у чоловіка починається занепад сил. Від цього хочеться зробити ще більше, встигнути все .... Ефект цього завжди сумний.Розуміння правильної реакції на стрес - перший крок до зміни. Коли я усвідомила, що я роблю і чому, мені стало легше відпускати віжки і довірятися чоловікові.Але про все по порядку.
            Спочатку добре б зрозуміти, що ти знаходишся в стресі. Як не дивно, не всі і не завжди можуть собі в цьому зізнатися.Якщо:
- Ти нічого не встигаєш, не вистачає часу і силУ тебе величезне число справ, яке постійно зростає
- В кінці дня ти падаєш без сил
- Тебе дратує бездіяльність чоловіка
- Кожен день сповнений суєти і тривоги
- Ти дратівлива чи плаксиво
- Нічого не виходить так, як ти хочеш
- Все тримається на тобі
- Іноді хочеться впасти у сплячку
- У чоловіка занепад сил, лінь, залежність від комп'ютера і телевізора

            Швидше за все, ти потрапила в країну, ім'я якої «Стрес-Ланд». Не найкраще місце для подорожей, а тим більше ПМЖ. Якщо вже ти опинилася там, потрібно знайти виїзд з цієї держави.Чому так відбувається.Найголовніша місія жінки - збирати енергію. Різними способами (їх більше 70). Накопичувати, як паливо, необхідне для життя родини. Найголовніша місія чоловіка - взяти цю енергію у жінки і використовувати її на благо.У Руслана Нарушевич є гарна метафора на цей рахунок. Що чоловік - це паровоз, а жінка - вагончик ззаду. Але це не просто вагон. Він повний вугілля, без якого паровоз далеко не виїде.Коли трапляється стресова ситуація - наприклад, дуже довгий підйом в гору - що повинен робити вагон? За ідеєю - економно витрачати вугілля і при першій же можливості поповнити запаси.А що робимо ми? Зазвичай вагон на якийсь час сходить з розуму. На черговому підйомі в гору, вагон відчіплюється від паровоза і мчить, куди очі дивляться. По дорозі він втрачає всі запаси вугілля, та й їде зовсім не в ту сторону.Що залишається паровозу? Якийсь час він може їхати на те вугіллі, який вже в топці. А потім? Неминуче зупиниться. І навіть покотиться назад, змітаючи все на своєму шляху. Ймовірність аварії та зіткнення - 99,99%.Те ж саме відбувається з чоловіком. Коли жінка свої запаси енергії витрачає не туди, куди потрібно, чоловіка вдавлює в диван. Чим більше бігає жінка, тим пасивніше чоловік.Не робіть його роботу за нього
        Ми різні. І часто буває так, що щось важке для жінки, для чоловіка - дар.Стресостійкість чоловіки підвищується від .... Боротьби з труднощами! Чоловік, який переміг в нелегкому бою, - стає героєм. Сил у нього стає більше, натхнення та азарту - по максимуму.У жінок навпаки. Будь-яка боротьба вибиває з рівноваги. Нам хочеться спокою, захищеності, безпеки. Нам потрібна постійна турбота.
          Ми дуже часто позбавляємо своїх чоловіків можливості для зростання. Коли хочемо допомогти їм впоратися з труднощами. І замість того, щоб підтримувати, починаємо робити щось за чоловіка. Домовляємося про зустрічі, просимо про допомогу знайомих, розсилаємо їх резюме ...Тоді він уже не відчуває, що сам здатний вбити дракона. Адже ти в це не віриш - раз стоїш поруч і тримаєш його меч. Ти не даєш йому можливості довести, що він це може. Ти не даєш йому зрозуміти, що віриш в нього. Хоча все це - з кращих спонук.
          Я так часто робила. І до цих пір іноді роблю. Мені здається, що я заощаджу його час і сили. Здається, що він зможе в цей час зробити більше і краще. Але практика показує зворотне.Він відчуває, що в цей момент я в нього не вірю. Не довіряю, а дбаю. А піклуються про молодших, про слабких. Чи хоче чоловік, щоб до нього ставилися як до дитини? Чи з'являються у нього натхнення і сили для того, щоб зробити подвиг?Чоловікові в стресовій ситуації потрібна підтримка і віра в нього. Йому не потрібна турбота і опіка.
         А як варто було б вступати?
        Шлях до «одужання» можна розбити на етапи.
Першим ділом - перестань бігати.Якщо чоловік лежить на дивані - ляж поруч.Можеш лягти в прямому сенсі цього слова. А можеш - зайнятися собою. Не вирішувати проблеми, не носитися по справах. А сходити на манікюр або в сауну. Або полежати у ванні. Або поговорити з подругами. Або просто погуляти в парку. Варіантів багато - цілих 70 Важливо перестати проявляти підвищену активність. Вагон повинен залишитися причепленим до паровоза. І також вагону потрібно не розгубити вугілля, а навпаки - збільшити запаси. Через якийсь час у чоловіка з'явиться імпульс до дії. Відразу, негайно і емоційно Підкріпи його. Наприклад, він раптом встане і помиє свою кружку. Відразу ж - Підкріпи! «Величезне спасибі тобі за допомогу! Що б я без тебе робила! »Якщо ти не оціниш цього маленького дії - швидше за все, він ляже назад. Так що будь уважна. Після чого він почне вирішувати проблеми. І твоя задача не встрявати, підбадьорювати і дякувати. Дякувати, дякувати, дякувати ... І не встрявати. Не керувати, як краще зробити. Дозволь йому рулити процесом. І робити помилки - якщо це необхідно. Пам'ятай, що на кораблі може бути тільки один капітан
          Постійно піклуйся про запаси вугілля. Постійно і щоденно збільшуй кількість енергії. Пам'ятаєш про 70 способів? Кожен день хоча б по 2-3 пункту. Так ти збільшиш свою стресостійкість. І накопичити енергію для чоловіка. Постався до цього з усією відповідальністю. Якщо цього не зробиш ти, цього не зробить ніхто. Твоя задача - накопичити. А потім - безкорисливо віддати (тобто без докорів на тему: «так де б ти був, якщо б не моя енергія!")Так, цей світ повний стресів і розчарувань. У ньому багато подій, що будять негативні емоції.Але він прекрасний! Цей світ прекрасний - і кожен день ми проходимо повз чудес, чіпляючись розумом за проблеми.Щоранку дарує нам неповторний світанок, а щовечора - унікальний захід. Ми стаємо свідками приголомшливих злив і гроз. Ми вдихаємо неземні пахощі квітів. Ми неймовірним для мозку способом народжуємо маленькі чудеса, які дивним чином виростають у дорослих чоловіків і жінок.Давайте насолоджуватися пишністю цього світу, усіма цими чудесами. І давайте самі зробимо одне нам посильну - почнемо вірити в своїх чоловіків! Це дійсно диво. Якщо ви спробуєте - я впевнена, ви оціните розмах цього дива.І я від усієї душі бажаю вам побачити це диво перетворення своїми очима!

вівторок, 8 травня 2012 р.

Сімейка

Щось я закинула блог, треба виправлятись!
Хоч тут нічого не показувала, але я весь цей час займалась свою улюбленою справою тепер звітуюсь))))))0
Цього разу покажу вам сімейку зайчиків, які вже давно пересилились в новий дім!
Шила їх довго, десь тижня два, по трошки, дуже ретельно обдумувала образ та всі детальки і просто насолоджувалась роботою....


не буду багато писати, а краще покажу зайчиків

понеділок, 7 травня 2012 р.

Важлива подія!

Сьогодні в нас важлива подія ми пробили вушка!!!
Все пройшло просто чудово, Евелінка все гарно витримала!В перукарні були всього 10 хв, зайшли сіли, 3 рази примірялись де будуть майбутні кульчики)))))))))) я дуже переживала, щоб все було рівненько і ідеально!
Як пробили перший, то донечка не зрозуміла що сталось і заплакала, більше від несподіванки-"Що ж це таке зі мною роблять?".Другий трішки не давалась, але я притримала і швиденько пробили другий!Теж заплакала ми заговорили її. а соска допомогла заспокоїти! 
Нас похвалили, сказала, що дуже в нас донечка спокійна!!!
Все ми красунтками пішли додомку спатки!

Потім її пофоткаю і покажу всю красоту!
А зараз покажу наші новенькі флоточки з весняної фотосесії! Хочете гарний настрій і нейворно красиві пам"ятки бігом на фотосесію!





середа, 21 березня 2012 р.

Павлик.

 Я ще так швидко ніколи не робила зайчиків!
 Вчора почитала, що сьогодні в клубі ми святкуватимемо день народження Марчика, нашого маленького друга! Ну і як без подарунка?
Тіло в мене вже давно було пошите, ще з минулого року, але щось ніяк не доходили руки його закінчити, лиш спромоглась пошити сорочку і все, як заштопорило....Трошки посиділа і такий гарний зайчик вийшов, як шила, то уявляла ким виросте Марко - може лікарем, може банкіром, а може поетом...Час покаже, а ми з Евелінкою, ще раз вітаємо Марчика і бажаємо рости здоровеньким і щасливим хлопчиком!

субота, 17 березня 2012 р.

Радио Relax FM

Радио Relax FM

Гарна хвиля і музика просто зачаровує!

пʼятниця, 16 березня 2012 р.

хворію....

Ой я така виснажена, та щей простудилась....сижу і таке враження, що просто ростечусь на кріслі, нічого не хочу(((((
мені такий тан не подобається взагалі, копиця роботи, а я сиджу в моніторі цілий день, все збираюсь до роботи взятись і ніяк....ААААААААА зараз закричу, щей чоловік прийшов з роботи ні риба ні м"ясо-мабуть теж прихворів, а це ще гірше....
Пишу, а легше не стає зовсім,хоч плач....

Іду спати, а що робити...
Хто прочитає таблетка від мене


помагає?

понеділок, 12 березня 2012 р.

трішки про все!

Останнім часом моє хобі переросло в більш корисну справу і часу мені бракує дуже, а доня росте!
Ми вже самі ходимо на горщик, відкриваєм двері в туалет і робим свою справу, а потім біжимо кликати маму-це якщо покакунькає і треба попку витерти, а то ми ще замалі до такого серйозного діла! Правда лишилось нам навчитись навулиці терпіти, але чекаєм тепла, бо зараз захолодно!
В нас лізуть ікла, точніше вже прорізались 3, і один на підході, але це діло тянеться в нас дуже помаленьку і дуже тяжко для всіх....чесно я вже не витримую її ниття, все нам не так(((((((((
Тяжко одним словом, але маю надію, що як проріжуться всі, Евелінка буде спокійніша!
Говормо ми мало, але один одного прекрасно розумієм, правда я її стараюсь заохочувати і кажу, щоб гарно сказала, а то мама не розумію, але поки не дуже в неї виходить! З їдою проблеми і нов ж таки через зуи-нічого не їсть.....
Знов почали ходити в клуб на заняття, а то їй дуже бракує спілкування з дітками, святкували з мамуськами і дітками 8 березня і хочу сказати, що не замітила, як доня подорослішала...раніше вона дуже була активна її все цікавило , спокійно тяжко було сидіти, а цього разу я реально відпочила, вона собі гарно бавилась, а ми балакали з мамками...час провела неймовірно класно...хочу ще!

кілька фоток з нашого маленьког свята додам пізніше, бо щось не можу знайти в цьому хаосі...

Парочка романтичних...

Ось ця парочка романтичних зайчиків, вже дісталась до нової власниці! Вони були подарунком-побажанням і я дуже сподівюсь, і просо впевнена. що воно здійниться дуже-дуже швидко, бо коли працювала над ними, то дуже була налаштована на романтичний лад!














такий нудний декрет....

Знаю багато мамусь, які як найшвидше прагнуть вийти з декрету на роботу, бо надоїдає дома сидіти з дитиною-скучно...Признаюсь чесно я їх не розумію!
Мій декрет закінчився коли Евелінці було 5 місяців і ми вперше вийшли в світ ))))
Відтоді я живу досить активним життям і часу мені катигорично не вистачає!
А тепер , як почала шити іграшки тим більше! 
Правда стараюсь донечку не обмежувати в мамі, але вона любить мені помагати, правда виходить по різному, але дуже надіюсь, що любов до рукоділля в неї з"явиться!
Як була вагітна, то не могла сидіти на місці, весь час, по можливості щось робила руками, навіть картину вишила!
І до чого я це вела....?
Аааааа, хотіла сказати, що не мала часу, щоб виставити роботи за тиждень біжу виправлятись!!!!

понеділок, 5 березня 2012 р.

Брі - лялечка для доні!

Хоч в нас іграшок мною пошитих багатезно, але я не перестаю тішити свою красуньку новими ляльками! Я просто тану, коли дошивши нову іграшку даю Евелінці , а вона від радості їх цьомкає і дусяє....
Отак в нас пявилась рижулька Брі - моя перша сНєжка, але впевнена, що не остання...

середа, 29 лютого 2012 р.

Пеппілотта

І знову Пеппі....Це вже друга моя іграшка в такому образі (перша тут), але ця зовсім інша :

  "Вона незалежна і робить все, що хоче. Наприклад, спить з ногами на подушці і з головою під ковдрою, носить різнокольорові панчохи, повертаючись додому, задкує задом, тому що їй не хочеться розвертатися, розкочує тісто прямо на підлозі і тримає коня на веранді."
Ось така вона - Пеппілотта!


вівторок, 28 лютого 2012 р.

Дівчинка Mabel

Ось таку зайку я шила на подаруночок, маленькій дівчинці...Трошки вагалась з образом, бо для мамусі й татуся вона справжня принцеса і це правда! Але я вирішила, що двох принцес буде забагато, а подруг багато бути не може ;-) Сподіваюсь їм буде весело!

вівторок, 21 лютого 2012 р.

Принцеса

Давно хотіла пошити Принцесу на горошині, але все ніяк не доходили руки...А ця родилась спонтанно і взагалі не заплановано! Я  вже навіть придумала до кого вона поїде жити))))
А ще в одній подушечці  зашитий мішечок з лавандою....ммм так ніжно пахне...

понеділок, 13 лютого 2012 р.

Посмішка...

Я завжди посміхаюсь коли бачу як мої любимі сплять! Можу навіть стояти і дивитись як вони собі мирно посопують в унісон, люблю фоткати їх! Так дивно але, як Евелінка з татком спить то вони постійно приймають однакові пози...То руку піднімуть, то на живіт обернуться....так цікаво....
А  ще може розкинутись на все ліжко і притиснути татка до стіни і він навіть тоді не рухається!!!
А сьогодні , я просто замилувалась.Олег повертався у сні і раптом відкрив очі і почав дивитись де донечка і навіть поправляв щось її.....а потім ляг і засопів))))))))))))
Це так зворушливо, що словами не передати!

Зайчики-Валентинчики!

До дня всіх Закоханих мені замовили парочку зайчиків! Ну що тут думати- одразо стало зрозуміло, що це будуть  Валентички...Образ склався буквально зразу, хотілось передати ті емоції і почуття які в нас викликає День Валентина! Весь процес роботи була налаштована на дуже романтичну хвилю...
Гадаю мені це вдалось :-)



субота, 11 лютого 2012 р.

Василинка!

Уже трошки більше року у нас мешкає черепашка Василинка Ми її не планували і це бла спонтанна покупка)))))))) Просто побачила і купилась на її маленькі розміри і красу!
Про те як її утримувати і доглядати абсолютно нічого не знала ну і нам нічого не розказали....
Тому кому цікаво трошки розкажу!
Це червоновуха прісноводна черепашка
Може прожити 30 років

Мешкає у акваріумі, точніше у дуже великому акваріумі!Той що зараз в нас ще малєнький, треба буде більшого, але ще вона поміщається
Харчується в основному свіжою рибою, сухий корм то не їда....
Любить грітись під лампою, а я обожнюю дивитись як вона ніжиься під нею, дуже красиво вона потягується!
Обов"Язкова наявність фільтра , бажано потужного, той в нас заслабкий, але ще руки не дійшли купити)))
Обігрівач в холодну пору, бо може простудитись
А лікувати нема кому у нашому місті!
Обов"язкова чистота води і акваріума, бо вона так трошки пахне)))))))
Ну і наявніть УФ лампи, до якою я теж ще не доробилась.....Ех дорога ....
Можна давати фпукти овочі, але я щось не даю, сама не знаю чому....
 Здається все, основне написала....
А ось фоточки моєї красуні.....